Чорткове ти мій, моє місто квітуче!
В низині Серет свої води несе.
Життя в твоїм серці вирує кипуче,
Тебе ми кохаєм усі понад все.
На пагорбах твоїх сади шовколисті
Вітри зустрічають, що линуть із гір.
А юні красуні, завжди урочисті,
Бентежать уяву і зваблюють зір.
Околиці тихі зростають, мов діти.
Два береги міста єднають мости.
Стоять животрепетні взимку і літом.
Чорткове мій древній, продовжуй рости!
Історію твою усі пам'ятаєм.
А доля у тебе була нелегка.
Всевишнього ласки ми щиро благаєм.
Хай щедрою буде всесильна рука!
В низині Серет свої води несе.
Життя в твоїм серці вирує кипуче,
Тебе ми кохаєм усі понад все.
На пагорбах твоїх сади шовколисті
Вітри зустрічають, що линуть із гір.
А юні красуні, завжди урочисті,
Бентежать уяву і зваблюють зір.
Околиці тихі зростають, мов діти.
Два береги міста єднають мости.
Стоять животрепетні взимку і літом.
Чорткове мій древній, продовжуй рости!
Історію твою усі пам'ятаєм.
А доля у тебе була нелегка.
Всевишнього ласки ми щиро благаєм.
Хай щедрою буде всесильна рука!
| < Попередня | Наступна > |
|---|
