Із-за гір вранці сонечко сходить,
Чортківчан зустріча віч-на-віч.
Небосхилом поважно побродить,
За горою сідає під ніч.
На прощання всміхнеться малечі,
Ніжно скаже: "Вже спатоньки час!".
І, поклавши проміння на плечі,
Подарує усмішку для нас.
Тож радіймо всі сонячній днині,
В своїх душах не скупчуймо хмар.
Усміхаймося кожній людині,
Передаймо їй сонячний дар.
Чортківчани, мої чортківчани,
За відвертість мене не судіть.
Не чекайте від когось пошани,
А самі шанувати спішіть.
Бо пошана одвічно взаємна:
Не садивши, врожай не збереш.
І життя завше буде об'ємним;
Якщо сієш любов — то й пожнеш.
Чортківчан зустріча віч-на-віч.
Небосхилом поважно побродить,
За горою сідає під ніч.
На прощання всміхнеться малечі,
Ніжно скаже: "Вже спатоньки час!".
І, поклавши проміння на плечі,
Подарує усмішку для нас.
Тож радіймо всі сонячній днині,
В своїх душах не скупчуймо хмар.
Усміхаймося кожній людині,
Передаймо їй сонячний дар.
Чортківчани, мої чортківчани,
За відвертість мене не судіть.
Не чекайте від когось пошани,
А самі шанувати спішіть.
Бо пошана одвічно взаємна:
Не садивши, врожай не збереш.
І життя завше буде об'ємним;
Якщо сієш любов — то й пожнеш.
| < Попередня | Наступна > |
|---|
