23 березня -особливий день в історії м. Чорткова: рівно 64 роки тому цього дня наше місто було звільнене від німецько – фашистських загарбників. Про це сьогодні  - розповідь ветерана Другої світової війни.

23 березня 1944 року першим увірвався в місто екіпаж танка лейтенанта Олександра Дехтярьова Першої гвардійської танкової бригади під командуванням полковника Володимира Горєлова.

Після звільнення Житомира та Житомирської області війська Першого Українського фронту продовжували наступальні операції, маючи на меті очистити від «коричневої чуми» Рівненську, Волинську, Кам’янець - Подільську та Чернівецьку області (Станіславська – згодом Івано – Франківська – була звільнена пізніше). Отож, обласні центри Рівне, Луцьк, Кам’янець  - Подільський, Чернівці, Тернопіль ще перебували під облогою фашистів.Таким чином лінія фронту пересунулась на захід: Підгайці, Тлумач, Надвірна, Делятин, Сторожинець, Хотин. Внаслідок стрімких дій в районі Дунаївців було оточено 23 німецьких дивізії, в тому числі 10 танкових, 10 піхотних, 2 моторизовані,  артилирейську.

Для знищення оточеного угрупування рухались зі сходу 18 – а та 38 – а армії і частина з’єднань 1 – ї гвардійської армії. Наші війська, які діяли на внутрішньому фронті, підійшли до вирішального бою надто ослабленими не маючи необхідної кількості артилерії та боєприпасів, відстаючи від армії через суцільне бездоріжжя. 3 – ю гвардійську танкову армію, що мала в своєму строю невелику кількість танків, за вказівкою Верховного Головнокомандуючого вивели в резерв на поповнення. 4 –а танкова армія наприкінці березня 1944 року перебувала в районі Кам’янця - Подільського також у значно послабленому стані.

Усе це, разом взяте, не забезпечувало енергійних дій військ з розчленування та знищення оточеного угрупування противника. Тепер аналізуючи всю цю операцію, вважаю, що 1 – у танкову армію варто було б повернути з району Чортків – Товсте на схід для удару по затиснутому зі всіх сторін угрупуванню. Але ми мали тоді ґрунтовні дані, одержані з різних джерел, про рішення оточеного противника прориватись на південь через Дністер у районі Заліщиків. Тож таке рішення здавалось цілком можливим і логічним. В такому разі противник, переправившись через Дністер, міг зайняти південний берег річки і організувати там оборону.

Цьому сприяла та обстановка, що правофлангова 40 – а армія Другого Українського фронту 30 березня все ще не підійшла до Хотина.Тепер здається, що за подібних умов необхідно було обходити противника 1 – ю танковою армією під командуванням Катукова, глибше перекинувши її головні сили через Дністер і захопивши район Заліщики – Чернівці - Коломия. Та коли німецькому командуванню групи армії «Південь» стало відомо, що радянські війська перехопили шляхи відходу в південному напрямку, воно наказало своїм отченим частинам пробиватися на південь, а на захід – через Бучач і Підгайці. Аж потім із трофейних документів з’ясувалось, що гітлеревське командування зібрало тут значну кількість військ, в тому числі 9 – у і 10 – у танкові  дивізії СС і 4 квітня 1944 року завдало сильного удару по нашому зовнішньому фронту з боку Підгайців, зім’явши оборону 18 – го корпусу та 1 – ї гвардійської армії. Танкова група противника кинулась в район Бучача назустріч своїм частинам, що виходили з оточення.

У ході важких боїв оточені війська 1 – ї танкової армії противника втратили більше половини своїх сил, всю артилерію, значну кількість танків та штурмових гармат – від деяких з’єднань залишилися тільки штаби. 15 квітня був звільнений Тернопіль. Закінчивши операцію, війська фронту перейшли до оборони на рубежі Торчин – Берестечко  -Коломия – Хуст.Ось так внаслідок Проскурівсько – Чернівецької операції військами Першого Українського фронту було звільнено від гітлерівців наш рідний Чортків та район.