Сьогодні гостем нашої рубрики є жінка, котра живе питаннями екології уже багато літ. А звуть її Наталія Богданець. Вдома виховує двох дітей - Олю і Антона та чоловіка, відомого на наших теренах фотографа, котрий стояв біля витоків нашої газети, - Валерія Гонтаря.

За фахом Наталія Богданець - біолог, викладає у Чортківський гімназії "Рідна школа" ім. М. Шашкевича. Днями виповнюється п`ять років як Наталія Лаврівна очолює молодіжний еко-клуб "Ковчег", котрий входить в громадсько-екологічне об`єднання "Зелений Світ" (керівник О. Степаненко). У послужному списку чортківських ковчегівців немало добрих справ. За такий невеликий для організації час, вони вже встигли засвітитися на всеукраїнському рівні.

Днями у рамках програми "Відкритий Світ" з екологічною місією Наталія Богданець побувала у Сполучених Штатах Америки, в штаті Каліфорнія.

Свої думки і свої враження вона ввіряє читачам газети "і плюс".

- Пані Наталіє, вас знають в районі як голову молодіжного еко-клубу "Ковчег", а нещодавно ви у рамках програми "Відкритий світ" одноіменного Центру лідерства побували у Сполучених Штатах Америки. Поділіться з читачами, що це за програма і яку вона переслідує мету.

- Ця програма була схвалена Конгресом США у 1999 році як російська програма лідерства, котра дає можливість новітнім політичним лідерам відвідати США для короткочасного навчання.

Загалом ідея створення програми "Відкритий Світ" належить доктору Джеймсу Х. Біліатону, видатному вченому, фахівцеві в галузі російської історії і культури та видатному російському академіку, нині покійному Дмитру Лихачову.

У 2003 році Конгрес США прийняв закон, котрий поширює цю програму на інші країни, що підпадають під АКТ у Підтримку Свободи та країни Балтії.

Мета програми - формування кращого  взаєморозуміння між цими країнами, до якої і належить Україна та США шляхом надання новітнім лідерам можливості безпосередньо спостерігати та пізнавати досвід американського політичного, ділового та громадського життя.

- Скільки днів тривав візит українських учасників програми і коли? Чи достатнім є термін перебування в США?

- Наша українська делегація була в рамках програми "Відкритий світ" з 19 по 30 червня. Тобто десять днів.

- Яку громадську організацію представляли ви?

- Я керівник еко-клубу "Ковчег" і одночасно є членом ЕГО "Зелений Світ". А остання громадська організація входить у "Хортицький форум". То ж, власне, на поїздку до США за програмою "Відкритий Світ" я номінувалася "Хортицьким форумом".

"Хортиць кий форум" об`єднує громадські організації України, як правило екологічного спрямування, які є позапартійними, не підтримують жодну з партій.

- Скільки було учасників делегації з України?

- Загалом делегацію з України представляли 57 осіб, які ділилися, в свою чергу на групи. Наша група складалася із десяти осіб і двох супроводжуючих. Це все були представники з різних областей нашої держави. Географія - достатньо обширна. Об`єднувало нас те, що усі ми займалися питанням екологічної роботи і зокрема альтернативними видами енергетики.

Минулоріч відбувся всеукраїнський тур із питань зміни клімату у якому брали участь учні гімназії міста Чорткова члени еко-клбу "Ковчег", то я вважаю, що це посприяло тому, що цьогоріч моя кандидатура пройшла.

- У якому штаті побувала ваша українська делегація?

- У штаті Каліфорнія. Там досить добре влада підтримує громадян, котрі займаються електрозбереженням. Приміром, коли людина купляє електромашину, то влада їй повертає 10 тис. доларів. Купляє сонячні батареї - мерія також надає дотацію. Тобто держава іде назустріч громадянам, котрі займаються економією електроенергії.

- Що найбільше запам`яталося з цієї поїздки?

- Ми побували у такій сім`ї, котра джерело енергії черпає із сонячних батарей, які розміщені на даху. Надлишок енергії вони передають на місто. Це така американська екологічна щедрість. У цієї сімї є електромобіль, який завдяки дотації держави і переносному електропідживлювачу себе окупив.

Загалом у них на дорогах багато автомашин-гібридів, які черпають живлення від електроенергії і до бензину. Створено молодіжну програму для молоді з питань енергозбереження "Східне сонце". Молодь працює і заробляє гроші. Суть полягає в тому, що учні і студенти пропонують енергозбережуючі лампочки та інші засоби, серед яких, що нас вразило, шнурки для вивішення білизни. Адже вони підрахували, що на сушіння білизни сім`я витрачає 130 доларів на рік. То ж те в чому ми прогресуємо, сушінні білизни на шнурах, американці тепер доходять. І з великою цікавістю розглядають цей варіант.

Програма нашого візиту була дуже цікавою і насиченою. Здавалося, що день тривав не 24 години, а тиждень.

Ось до прикладу, за один лише день ми мали низку зустрічей у відділі охорони здоров`я Сан-Франциско, мали бесіду з головним менеджером компанії з утилізації і переробки твердих відходів. Відтак тривала екскурсія на сміттєпереробний і сортувальний заводи. Так що собі можна тільки уявити, наскільки були заповнені наші дні. Додому ми переїжджали досить пізно і втомленими.

- А де ви проживали увесь цей час?

- Жили ми у місті Берклі, штат Каліфорнія у приймаючих родинах.

Особисто я - у помешканні професора Каліфорнійського університету, дуже цікавої жінки, котра є за фахом журналістом, цікавиться садово-парковим дизайном для лікарень, любить тварин (має вдома два коти, один з яких на той час лежав у лікарні, у нього були стоматологічні проблеми). А звуть її Клер Купермаркус.

Клер є автором багатьох книг і що цікаво, вона займається проектуванням парків для лікарень.

Виявляється, що дизайн парку залежить від профілю лікарні.

Наприклад, є спеціальні лікарні для хворих із недугою Альцгеймера. Це хворі, яким важко пересуватися. Для них зроблені у парку спеціальні поручні, де вони без сторонньої допомоги можуть пересуватися.

Парки для дитячих лікарень - це кращі дитячі садки. Це настільки красиво, що складно передати.

 

Що вам найбільше припало в око?

- Я помітила, що у них дуже складно визначити вік людини. Здебільшого вони споживають екологічно чисті продукти. Часто не вживають продукції одного чи іншого виробника, який свого часу не підтримав певну екологічну акцію. Миють посуд в тазику, тому що вважають, що на планеті є проблема з водою. А так йде менший розхід води.

Окрім того, для міста Берклі. Сан-Франциско, штату Каліфорнія характерне роздільне збирання сміття. Повсюду стоять по декілька ящиків. В одні збирають органічні відходи, в другі - пляшки, треті - метал.

- Ми часто говоримо про ущільнення житлових масивів. В такий спосіб забудовується буквально все. Чи мають таку проблему американці? Чи у них, як, скажімо,  у нашому місті, ніде влітку сховатися, бо сквери забудовуються?

- Питання скверів і зелених насаджень це окрема тема. Те що у нас росте маленьке і здебільшого у вазонах - там все велике і розкішне.

Знаєте, їдучи до Америки, я чомусь чекала, що там одні хмарочоси і цілком немає зелені. Виявилося, що насправді це не так. В середині кожного кварталу, приміром у Вашингтоні, є площа і є великий сервер, де відбуваються час від часу вуличні концерти, де можуть прогулюватися люди, де просто на траві сидячи відпочивають перехожі. І достатньо чисто, що головне.

Мало того, ми ходили на екскурсію, де на даху будинку розташований прекрасний сад.

До речі, у Сан-Франциско триває кампанія, згідно якої власники можуть засаджувати пустуючі дахи будинків. Але цьому передує експертна комісія, котра вивчає настільки витримає той чи інший дах.

Ми були на даху одного з будинків, не пам`ятаю скільки у ньому поверхів, то там був дуже красивий парк, де окрім зелених насаджень, були діючі фонтани. Ще на інших дахах, де будинки мали меншу міцність, були просто клумби, а на інших - сонячні батареї, в іншому місці - резервуари для збору дощової води, яку використовуватимуть для поливу. Американці не розуміли наших запитань, коли ми говорили, що хтось захоче купити землю і звести на місці громадського парку будинок. Вони казали: "Ну що ви таке говорите? Як це можна?". Нехай купляє землю за містом, чи зносить старий будинок. А в нас, ви знаєте, ця практика є доволі поширеною, ми боїмося за свої дитячі майданчики, зелені зони, бо лише вартує комусь добре накинути на них оком.

- У нашій райлікарні також є парк відпочинку, де навіть є насадження дерев-екзотів. Як ви дивитися на ці насадження з висоти побаченого у Каліфорнії?

- Коли чесно, за американськими мірками такі насадження, які є некультурними, недоглянутими. які взагалі складно назвати парком. Очевидно було б доцільно показати фотографії нашого парку Клер, у неї була б фахова думка. Однак, як на мене, не додає парку рай лікарні привабливості і зруйнована могила єврейського філософа Давида Мокше Фрідмана, що цілком не сприяє  оптимістичному настрою не тільки для недужих, але й здорових людей. Дивно, чому уже тривалий час, як представники єврейської общини зруйнували ту могилу в намірі щось змінити, і нічого не робиться? А загалом над цим  парком вартувало б попрацювати, адже такі парки досить добре впливають на реабілітацію хворих. В Америці цьому надають великого значення. А хіба наші люди чимось гірші за американців ?.. До речі у них дуже гарно працюють дизайнери, красиві зелені насадження є довкола, навіть у житлових будинках, свої невеличкі оази відпочинку. Американці підходять до цього з відповідальністю.

- Невже у американців немає екологічних проблем?

- Побачивши чисті впорядковані сквери, ознайомившись із системою залучення громадян до кампаній енергозбереження та розширення зон зелених насаджень, ми думали, що у них з питаннями екології усе гладко. Але, як виявилося, у американців свої проблеми.

Ми брали участь у підтримці людей, які виступають проти вирубування сквера і забудови там спортивного майданчика і парку відпочинку.

Керівництво університету у Берклі вирішило на даній земельній ділянці, яка йому належить збудувати відпочинковий комплекс. Але на тому місці ростуть дуже гарні великі дерева. Громадськість міста вдалося до акції протесту. Страйкуючі живуть на високих деревах, і не дозволяють їх зрубувати. Муніципалітет пропонує виділити місце для парку в іншому місці, але керівництво університету на це не погоджується.

Мешканці міста приносили страйкуючим їжу, але була викликана поліція, яка зробила огорожу, відтак люди кидали їжу через огорожу. Потім вони зробили підвісну канатну дорогу, по якій передавали їжу. Незважаючи на те, що це демократична країна, поліцейські обрізали ту канатну дорогу. В той час, як ми були, не було можливості доставляти їжу і страйкуючі просто-напросто голодають. Єдине, що дозволила влада університету, це передати ліки.

І ось одного разу ми прийшли на оглядову площадку. Сказали, що ми з України і хочемо їх підтримати. Вони запитали спочатку, де це є і попросили заспівати пісню (від нас до страйкуючих була немала віддаль). Ми заспівали "Ще не вмерла Україна...". Вони сказали, що дуже гарна пісня. Ми ж зазначили, що це не просто пісня, а Гімн України. То ж нам передали, що це зворушило страйкуючих і підняло їм дух. Вони були вдячні. Уже 150 днів триває це протистояння у Берклі.

- А як стоять справи із екоосвітою дітей?

- Я заздрила їхнім вчителям біології, адже те, що ми вчимо наших дітей в класах і по підручниках, вони навчають на лоні природи (у школі є власний парк, де створені струмки, є різні рослини, а світ фауни можна вивчати також із ознайомлення віч-на-віч з природою). І що цікаво, у часі занять проходять на природі, діти сидять просто на траві. Побутує думка, що на природі неможливо застудитися, бо людина є її невід`ємною частиною. Ось так засади єдності людини і природи американці прививають дітям змалку. Вони пройшли уже вищий рівень автоматизації і тепер доходять розуміння, що треба повертатися лицем до природи.

 

 

< Попередня		Наступна >